Іштван Раджкан: Розвиваємо напрям селекції сої, адаптованої до умов України

Іштван Раджкан — відомий у Канаді вчений, селекціонер, що займається селекцією не-ГМО сої. Розпочинав він свою діяльність у колишній Югославії, закінчивши університет у Нови-Саді й отримавши ступінь бакалавра у галузі сільського господарства. Певний час займався вирощуванням соняшнику, а в 1991 році емігрував до Канади. Там захистив дисертацію в Сільськогосподарському коледжі Онтаріо (Ontario Agricultural College, OAC), що входить до системи Університету міста Гуельфа (University of Guelf), і працював у приватній аграрній компанії, займаючись ріпаком. А в 1998 році йому запропонували посаду на одному з факультетів цього ж коледжу.

Наразі пан Іштван є керівником програми розвитку біоекономіки в Університеті Гуельфа та лабораторії з селекції сої цього ж закладу. Займається розробкою нових сортів сої, переважно для фермерів Онтаріо. Однак одна із місцевих насіннєвих компаній, яка співпрацює з Університетом Гуельфу, декілька років тому вийшла на український ринок, запропонувавши спочатку сорти сої, призначені для канадських аграріїв, а потім розпочала роботу з адаптації сортів до українських умов. Для цього було створено окрему компанію CANgro Genetics INC. Зараз площі, засіяні «їхньою» соєю, в Україні збільшуються, тож компанія запросила Іштвана Раджкана відвідати нашу країну, аби познайомитися з нашими умовами та потребами виробників сої.

SuperAgronom.com вдалося поспілкуватися з професором Раджканом, і поставити декілька запитань щодо основних тенденцій у селекції сої в Канаді та щодо його бачення можливостей, які відкриваються перед канадською соєю в Україні.

SuperAgronom.com. Наскільки важливою є соя для сільського господарства Канади?

Іштван Раджкан. Ця культура займає 4-те місце за площами посівів у країні, а в нашій провінції Онтаріо — чверть усіх посівів відведено під сою. Це свідчить про справді значну роль бобової для аграрної галузі Канади. 30% обсягів вирощуваної сої — не-ГМО. Її використовують для харчування. Решта 70%, уже ГМО, — йде на виготовлення олії з технічною метою. Програма, яку ми розвиваємо в Університеті Гуельфу, спрямована саме на не-ГМО сою.

SuperAgronom.com. Це принципова позиція ваша або Університету?

Іштван Раджкан. Ні, ми просто реагуємо на потреби ринку. Так склалося, з одного боку, що комерційним компаніям вигідніше розвивати селекцію ГМО сої. А водночас споживачі хочуть для харчування використовувати не-ГМО. Це, швидше, їхня принципова позиція. З другого боку, Університет — державна установа і у своїй діяльності ми послуговуємося інтересами суспільства. Тож вибір напряму роботи очевидний.

SuperAgronom.com. Створюючи сорти, які характеристики ви передусім в них закладаєте, які властивості наразі найбільш актуальні для цієї культури?

Іштван Раджкан. Знаєте, в університеті я не лише займаюсь наукою, а й викладаю студентам. І коли ми з ними обговорюємо ці проблеми, то я завжди кажу: передусім нам потрібні 3 характеристики — урожайність, урожайність і ще раз урожайність. А вже потім — решта властивостей. А серед решти зараз важливі такі, наприклад, як вміст протеїну та олії в бобах. Не менш важлива стійкість до посухи (тут, звісно, це залежить від регіону, для якого створюється сорт). А ще багатьох аграріїв у світі турбує усе, що пов’язано з нематодами.

Хоча, наскільки мені відомо, в Україні щодо сої такої проблеми немає. Однак слід враховувати той фактор, що на ваших теренах сою почали активно вирощувати порівняно недавно. Тому за певний час і вам слід очікувати появу цих шкідників-паразитів. Повертаючись до характеристик сортів, можна згадати і стійкість до хвороб. Плюс, якщо говорити про сою, яка вирощується як кормова культура, то тут потрібна краща перетравлюваність її для тварин. Також можу назвати ще один напрям, яким ми займаємося, але поки що він цікавий лише для країн Сходу, зокрема Японії. В їхній культурі харчування більшу цінність мають дрібні соєві боби. Так звані нано-боби. Ми и проводимо селекцію і такого спрямування. Та, повторюся, в будь-якому разі на першому місці — урожайність.

SuperAgronom.com. Україна й Онтаріо розташовані приблизно на одних широтах. Наскільки взагалі важливо для селекції враховувати регіон, де використовуватимуть створені сорти?

Іштван Раджкан. Так, широта важлива. Соя розподіляється на на 13 груп за стиглістю. Й та група, яку ми вирощуємо в Онтаріо, схожа до тої, що вирощують в Україні, хоча й не ідентична. Бо у нас таки 6 градусів різниці по широті. Але це не єдиний чинник. Коли я познайомився ближче із кліматичними умовами в Україні, то побачив певну різницю. Тут менше дощів улітку, але водночас сіють ваші аграрії раніше, ніж наші. В Україні сівба сої починається приблизно 25 квітня, в Онатріо ж більшість розпочинає сіяти цю культуру після 15 травня. Відповідно і збирання на ваших теренах раніше починається, тоді як у нас зазвичай жнива тривають до кінця жовтня, подеколи затягуючись і до середини листопада. Я б сказав, що у вас клімат більше схожий на канадську провінцію Манітоба — і там, і тут заморозки починаються раніше, тож і збирання врожаю не затягують до пізньої осені.

SuperAgronom.com. Яка урожайність сої в Канаді вважається хорошою?

Іштван Раджкан. 3,2 т/га загалом вважають добрим врожаєм. Але це як для Онтаріо, і цифра — середня. Зрозуміло, що в окремих фермерських господарствах вона коливається. А ось у згаданій Манітобі врожайність менша, бо у них сезон коротший. В середньому тут збирають 2,5-2,6 т/га.

SuperAgronom.com. Якщо взяти середню врожайність по Україні, то, наприклад, минулого року, за офіційними даними, вона не дотягувала і до 2 т/га…

Іштван Раджкан. Соя любить вологу. А судячи з ваших кліматичних умов, тут літніх опадів, що якраз припадали б на період активної вегетації, — недостатньо. Посуха знищує більшу частину врожаю. Виходом могло би бути штучне зрошення, однак я розумію, що це дорого. Як варіант, можна вибирати спеціалізовану лінійку сортів, які більш стійкі до посухи.

SuperAgronom.com. Бачимо, ви непогано знаєте ситуацію в Україні. Давно співпрацюєте з нашою країною?

Іштван Раджкан. Офіційно ми разом із компанією CANgro Genetics розпочали «українську» програму два роки тому. Тоді основним завданням було розвивати напрям «старих» наших сортів, тобто вже наявних, адаптувати їх до українських умов. Нам цікаво, як поводяться тут створені для Онтаріо сорти. І водночас ми бачимо перспективність вашого ринку, тож працюватимемо над селекцією спеціально для України. Зараз ми проводимо випробування наших сортів у різних регіонах, аби вибрати ті, що найбільше підходять до місцевих умов. Маємо три локації — в Західній, Центральній та Південній Україні.

SuperAgronom.com. Наскільки різняться технології, які використовують канадські фермери, від тих, які застосовують українські?

Іштван Раджкан. Я б не сказав, що вони кардинально відрізняються. Я бачу тут, в Україні, в принципі, таке саме обладнання, таку ж техніку, пестициди тощо. І коли мене питають про якісь поради з підвищення врожайності, я акцентую все на тому ж збереженні вологи. Ми ж, у свою чергу, можемо гарантувати кращі характеристики сортів та високу якість посівного матеріалу. А загалом ви усе маєте для успіху. Кожен раз, як я приїжджаю в Україну і відвідую господарства, обстежую посіви, просто дивуюся — наскільки у вас багаті ґрунти. Ми в Канаді навіть не мріємо про такі чорноземи. У нас в Онтаріо родючий шар — максимум 20-30 см.

SuperAgronom.com. На вашу думку, чи має значення для урожайності таке поняття, як густота посівів?

Іштван Раджкан. Багато чого залежить від ширини міжрядь. В середньому ми сіємо з шириною 15-35 см. Але в Онтаріо є господарства, які не менш успішно вирощують сою з міжряддями 70 см. Щодо норми висіву, то у нас сіють по 400-450 тис. насінин/га. Знаю, що це значно менше, ніж використовують ваші фермери. Але ми вважаємо, що більша густота не є необхідною, бо створює конкуренцію між рослинами. Хоча на наших дослідних ділянках, які ми закладаємо в Україні, випробовуємо і цей параметр. Зберемо врожай, проаналізуємо, і будемо тоді надавати відповідні рекомендації по кожному нашому сорту для українських умов.

SuperAgronom.com. Як відомо, українська традиція в сівозміні відрізняється від північноамериканської. Вас вона не дивує?

Іштван Раджкан. Так, у нас це зазвичай три культури — пшениця, кукурудза, соя. У східній частині Канди сої та кукурудзи у сівозміні значно більше, така специфіка їхнього клімату. В Україні, звісно, спектр культур більш широкий. Але у будь-якому разі соя — хороший попередник для багатьох культур.

SuperAgronom.com. На Вашу думку, якщо з певних причин сіють сою по сої, чи потрібно щорічно інокулювати насіння?

Іштван Раджкан. Якщо сіяти сою на певному полі вперше, то інокуляція обов’язкова, тут і мови нема. І вдруге на такому полі також необхідна інокуляція. А далі — то вже треба дивитись по ситуації. З другого боку, не думаю, що доцільно тривалий час сіяти сою в одному місці. Така сівозміна сприяє поширенню хвороб. Також я прихильник внесення інокулянтів під час сівби, а не протруювання насіння. Не можу сказати, що ефективність цих способів інокуляції дуже різниться, але зі «свіжою» бактерією краще мати справу. І якщо далі за соєю йде інша культура, то їй перепадає більше азотфіксуючих бактерій, якщо вони внесені у ґрунт.

SuperAgronom.com. На вашу думку, який спосіб обробітку ґрунту найбільше підходить для сої?

Іштван Раджкан. Однозначних рецептів тут немає. Багато чого залежить від сівозміни. Фермер має сам вирішувати, що найкраще в його ситуації. Так, зараз набирає обороти no-till технологія. Вона дуже популярна у нас в Канаді. Але у будь-якому разі, обираючи спосіб обробітку ґрунту, аграрій має послуговуватися принципом збереження вологи.

SuperAgronom.com. І останнє запитання, пане Іштване, яким ви бачите сільське господарство майбутнього?

Іштван Раджкан. Без сумніву, точне землеробство буде лежати в основі усіх технологій. А от що стосується харчування, яке, власне, нам і забезпечує аграрна галузь, то хоч я і не Нострадамус, але думаю, що тут будуть значні зміни. Упевнений, сучасне тваринництво буде відходити, і харчовий білок вироблятимуть з інших ресурсів. Наприклад, уже зараз видобування білку із комах — найдешевший спосіб його отримання. Також для виробництва молока не знадобляться корови — будемо сіяти більше сої і виготовляти цей продукт із неї. Правда, я люблю тверді сири, із рослинної сировини таких не зробиш. Але коли постане гостро питання змін клімату через вплив метану, який продукують тваринницькі ферми, то тут уже смаками доведеться поступитися. (Усміхається)

SuperAgronom.com. Дуже дякуємо за цікаву розмову!

Костянтин Ткаченко, Алла Гусарова, SuperAgronom.com